Після завершення "холодної війни" міжнародна громадськість покладала великі надії на те, що система світоустрою стане більш організованою, а обстановка - більш миролюбною. Минуло двадцять років, проте ознак такої системи поки що не видно.
Сьогодні уряди багатьох країн перестають дивитися на євроатлантичне співтовариство, що було до цього часу центром міжнародної системи, як на домінуючу силу. У світі немає згоди щодо того, як потрібно вирішувати проблеми державної заборгованості, економічної кризи, кліматичних змін, розповсюдження ядерної зброї і радикалізму.
Багато в чому цей історичний "поворот", у рамках якого центр рівноваги зміщується в бік від євроатлантичного регіону, являє собою прогресивну тенденцію. Суперництво між Сполученими Штатами, Росією та європейськими державами, що породило дві світові війни і загрожувало знищити нашу планету під час "холодної війни", на щастя, стало надбанням минулого.
Тим не менш, з боку урядів євроатлантичних держав було б помилкою ігнорувати проблеми безпеки і стабільності свого регіону. Дане співтовариство є основним оплотом таких західних цінностей, як демократія, вільний ринок і права людини. У цьому регіоні зосереджені найбільші торговельні зони у світі, а також більшість ядерних озброєнь. Тому для всіх країн життєво необхідно, щоб євроатлантичний регіон залишався мирної зоною.
Більше того, дуже важливо, щоб ці країни почали створювати працездатну євроатлантичну систему громадської безпеки, будівництво якої довго відкладалося. Світ потребує керівної і спрямовуючої сили, яка здатна згуртувати всіх на боротьбу із загрозами сьогоденння, такими як небезпека потрапляння ядерної та біологічної зброї в руки терористів, злочинність у кіберпросторі та епідемії різних хвороб.
Ми занепокоєні тим, що ситуація в галузі безпеки сьогодні погіршується на всій території цього життєво важливого регіону. Традиційні зв'язки між США і Європою слабшають, а історична неприязнь між Росією і Заходом, навпаки, знову виходить на поверхню. У регіоні панує руйнівна атмосфера взаємної недовіри, а економічні негаразди лише посилюють політичну напруженість. Два роки тому ми заснували першу в своєму роді комісію з колишніх високопоставлених чиновників, генералів та провідних підприємців Європи, Північної Америки та Росії. Ми почали роботу з того, що визнали - незважаючи на певний прогрес у цій галузі, надії на те, що завершення "холодної війни" покладе початок процесу зближення між державами, все ще дуже далекі від реальності.
Комісія "Євроатлантична безпекова ініціатива" була сформована з метою визначення практичних кроків, необхідних для будівництва безпечного майбутнього регіону. До завдань цього органа не входить розробка нових угод, заснування нових інституцій або розширення існуючих альянсів. Ми прагнемо намітити шляхи для створення широкого й ефективно працюючого євроатлантичного співтовариства, здатного вирішувати проблеми безпеки у військовій, економічній галузях та сфері людських відносин. (Остаточний текст доповіді можна знайти на carnegieendowment.org/EASI).
Скромні завдання тут не підходять. Кінцева мета, хоч би яким важким був процес її досягнення, полягає в перетворенні всього євроатлантичного регіону на по-справжньому безпечне співтовариство держав, у якому використання або загроза використання воєнної сили для вирішення будь-яких суперечок є немислимими, в якому країни виступають єдиним фронтом для боротьби з проблемами, що становлять небезпеку, а всі конфлікти, які загрожують миру в регіоні, успішно вирішені. Тільки об'єднавши зусилля, уряди зможуть протистояти загрозам нинішньої епохи, особливо враховуючи виснаження економічних ресурсів.
Комісія намітила шість сфер діяльності. Тут ми зупинимося на чотирьох з них.
• Лідери США, європейських держав і Росії повинні дати вказівки керівникам своїх оборонних відомств почати стратегічний діалог, присвячений розробці практичних заходів раннього оповіщення у всіх військових сферах, щоб кожна країна мала більше часу для прийняття рішень. Тоді жоден народ не буде боятися нападу в умовах короткочасного попередження.
• Співпрацю європейських країн у галузі протиракетної оборони слід розвивати не просто як інструмент для відбиття потенційної загрози, а як засіб для перетворення стратегічних відносин між Росією і НАТО/США, виведення їх на якісно новий рівень.
• Арктику, регіон, де проблеми кліматичних змін, видобутку енергоресурсів і національної безпеки зливаються воєдино, потрібно розглядати як потенційний елемент фундаменту для будівництва безпечного євроатлантичного співтовариства і підходити до нього тільки як до такого.
• Прорив у галузі вирішення затяжних конфліктів, які все ще тліють у Європі, - таких як, наприклад, проблема Придністров'я - необхідно висунути як пріоритетну мету. Вирішувати це завдання слід у рамках нової стратегії, що включає використання ресурсів громадянського суспільства.
Дані завдання, звичайно, є грандіозними. Однак, ухилившись від їх вирішення, ми заплатимо ще вищу ціну, досить високу для того, щоб вже сьогодні розгорнути боротьбу за досягнення вищезазначених цілей. Цей процес може початися вже завтра, якщо лідери в Брюсселі, Москві та Вашингтоні публічно пообіцяють підтримати висунуті ідеї та включать відповідні питання до порядку денного своїх самітів.
Вольфганг Ішингер - колишній заступник міністра закордонних справ Німеччини та голова Мюнхенської конференції з безпеки, Ігор Іванов - колишній міністр закордонних справ Росії, Сем Нанн - колишній сенатор США і співголова міжнародної комісії "Євроатлантична безпекова ініціатива" (Euro-Atlantic Security Initiative).
Новини
АналітикаВідеоФотоКонтакти
